ФОРМУВАННЯ НОВОЇ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ГЕОДЕЗІЯ ТА ЗЕМЛЕУСТРІЙ».
ЯК ДОЦІЛЬНІШЕ ОРГАНІЗУВАТИ НАВЧАННЯ ТА ПРАКТИКУ?

УДК 332.01

       Для вищих навчальних закладів (далі — ВНЗ), що мають готувати з 01.09.2016 року здобувачів вищої освіти за новою спеціальністю «Геодезія та землеустрій» (як і для інших спеціальностей) настала «гаряча пора». Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 року
№ 1187 Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності [1] розставили на місця наміри і бачення МОН України щодо подальшого ведення навчально­наукової роботи в закладах освіти.

       Не буду коментувати увесь вищезазначений документ — 35 сторінок із додатками, але візьму на себе сміливість подати думки і пропозиції, які можуть служити за основу формування спеціальності «Геодезія та землеустрій» з точки зору фаховості, раціонального наповнення та проведення навчального процесу.

       В «Землевпорядному віснику» № 1 за 2016 рік надрукована стаття [2] на цю тематику. В ній, головним чином, розглядалися питання нового переліку галузей знань та спеціальностей, відповідно до постанови КМУ від 29.04.2015 року. Зауважу, що повторень тут не буде. Ця стаття є швидше продовженням важливого питання — як побудувати алгоритм підготовки фахівців за новою спеціальністю?

       Задекларована Законом України «Про вищу освіту» державна політика у сфері вищої освіти забезпечується розвитком автономії ВНЗ [3]. Кожний ВНЗ самостійно вирішує питання спеціалізацій в межах спеціальності «Геодезія та землеустрій». Такими спеціалізаціями можуть бути «Геодезія», «Землеустрій та кадастр», «Геоінформаційні системи та технології», «Оцінка землі та нерухомого майна» та інші. Основою підготовки здобувачів вищої освіти є навчальні плани: на бакалавра — єдиний, а на магістерські програми — за спеціальністю та кожною спеціалізацією. Ліцензійні умови [1] вимагають надання пояснювальної записки до кожного навчального плану. При цьому необхідно сформувати конкретний перелік знань — компетентностей, якими має оволодівати здобувач і які відповідно формують перелік навчальних дисциплін спеціальності та кожної спеціалізації.

       Безумовно, бачення кола знань — компетентностей, що безпосередньо стосуються фахових дисциплін навчального плану, які подає професорсько­викладацький склад спеціалізованих кафедр кожного ВНЗ, є різними. Стандарти відсутні. Це значить, що кожний ВНЗ готує бакалаврів і магістрів на свій розсуд. І в цьому є певна проблема: багато навчальних дисциплін «застарілі» — викладають їх окремі професори та доценти для того, щоб, так би мовити, підняти рейтинг кадрових вимог, але за цим нерідко криється інше — просте забезпечення роботою «потрібного» професора.

       Досвід керівної та викладацької роботи за профілем спеціальностей «Геодезія», «Землевпорядкування та кадастр», «Геоінформаційні системи і технології» та інші дозволяє мені запропонувати такі шляхи формування спеціальності «Геодезія та землеустрій».

ТЕРМІН НАВЧАННЯ ВИЗНАЧАЄ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

       Термін навчання на бакалавраті та в магістратурі обумовлені кількістю кредитів, що визначені Законом України [2]. На сьогодні термін навчання на першому (бакалаврському) рівні за кількості кредитів 180-­240 може бути 3­4 роки, а на другому (магістерському) рівні за кількості кредитів 90-­120 становить 1,5­2 роки. Вищий навчальний заклад визначає конкретний термін навчання, якому має відповідати навчальний план, підготовлений спеціалізованою кафедрою і затверджений Вченою радою університету та ректором. У нашому університеті запроваджені такі терміни навчання: бакалавр — 3 роки; магістр — 1,5 роки.

НАЙВАЖЛИВІШИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНОСТІ — НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН

       Наповнення навчального плану є головним, що формує професійні та практичні компетентності спеціальності. Ліцензійні умови [1] передбачають цикли загальної та професійної підготовки. Спеціалізовані кафедри нашого університету вважають доцільним вільний вибір студентом циклу фахової підготовки. Що цікавого і корисного в цьому?

       Основний цикл професійної підготовки для другого (магістерського) рівня спеціальності «Геодезія та землеустрій» може включати по 3­4 дисципліни з геодезії та землеустрою, наприклад, з геодезії — інженерна геодезія; вища геодезія; інженерна фотограмметрія; землеустрою та кадастру — управління земельними ресурсами; моніторинг та охорона земель; законодавче та технічне забезпечення землеустрою тощо.

       Тоді наповнення професійної складової будь­якої спеціалізації відбувається за навчальним пла­ном, визначеним ВНЗ — 50% дисциплін з геодезії, 50% дисциплін із землеустрою та кадастру і ще 3­4 профільні дисципліни цієї спеціалізації. Наприклад, навчальний план для спеціалізації «Геодезія» включає геодезичні дисципліни з спеціальності «Геодезія та землеустрій» і доповнюється додатковими профільними — дистанційне зондування Землі та GPS-­технології, високоточні інженерно­геодезичні вимірювання та інші. Навчальний план для спеціалізації «Землеустрій та кадастр» включає землевпорядні дисципліни з спеціальності «Геодезія та землеустрій» і доповнюється додатковими — кадастр територій; ГІС в кадастрових системах та інші.

       Зі спеціалізації «Геоінформаційні системи і технології» набір профільних дисциплін може бути таким: планування та управління ГІС-­проектами; ГІС в управлінні територіями; ГІС в завданнях моніторингу; транспортно­навігаційні ГІС; ГІС в кадастрових системах та інші.

       Така структура навчальних планів, думаю, дозволить раціонально використати науково­педагогічний потенціал спеціалізованих кафедр та скласти ефективний розклад занять для навчальних груп спеціальності «Геодезія та землеустрій», а також для окремих спеціалізацій, які варто, вочевидь, проводити потоками за принципом лекційних занять.

       Щодо інших дисциплін. Їх включення в навчальні плани визначається рішенням ВНЗ. Наприклад, Університет новітніх технологій запропонував дисципліни: Українська мова та література; Українська культура; Політологія; Історія України; Соціологія (раніше це був цикл соціально­гуманітарних дисциплін) віднести до циклу вільного вибору студента.

       Щодо дисципліни Фізкультура. Вона раніше була позакредитною. Тому і тепер вирішення цього питання покладається на ВНЗ. З одного боку нам потрібна здорова нація, з іншого — де взяти кредити на професійні дисципліни, тим більше що аудиторний час має становити 1/3 від загального на дисципліну [2].

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ПО КІЛЬКОСТІ СПЕЦІАЛІЗАЦІЙ

       Багато — це добре чи погано?

       Почну з порівняння — що було і що є. Переглядаю свою виписку із залікової відомості. Навчання в Московському інституті інженерів геодезії аерофотозйомки і картографії включало, зокрема, дисципліни: Історія КПРС (150 год), Політична економія (150 год), Діалектичний і історичний матеріалізм (90 год), Основи наукового комунізму (38 год) та інше. Сьогодні маємо подібне. Ось Вам навчання (як і життя) відбувається за законом спіралі. Але цікаво, що раніше спеціалізацій не було, а по кожній спеціальності читалися спеціальні дисципліни. Наприклад, по спеціальності «Інженерна геодезія» це були «Геодезичні роботи при будівництві»: гідроелектростанцій, метрополітенів, аеропортів, прискорювачів ядерних часток та інше.

       Це порівняння наведено для роздумів або як застереження до надмірної кількості спеціалізацій. Не виключено, що в державному класифікаторі професій будуть відсутні професії дипломованих магістрів з «надуманими» спеціалізаціями, навіть якщо вони сьогодні актуальні. А чи будуть вони потрібні з часом? Здобувач вищої освіти набуває професію на життя, тим більше, що це недешево. Міністерство освіти і науки «вмило руки» і не бачить цієї проблеми. На сьогодні МОН залишив за собою просту функцію — контролю навчання.

       Суттєво, що ліцензування відбувається для спеціальності, а спеціалізації тільки акредитуються. Ліцензія видається довічно, а акредитація проводиться через певний термін часу — після закінчення сертифікату та для підтвердження фаховості при видачі дипломів.

ДУМКИ ЩОДО КАДРОВИХ ВИМОГ ТА МАТЕРІАЛЬНО­ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

       Ліцензійними умовами передбачені жорсткі кадрові вимоги (що справедливо) та низка дискусійних. Чи є ще така необхідність забезпечення приміщеннями навчального призначення та іншими, зокрема, профілакторіями, базами відпочинку, кількістю місць в гуртожитках та іншими? На мою думку, це справа кожного ВНЗ. Застарілими є вимоги до традиційних лабораторій. Наприклад, замість лабораторії для геодезичних інструментів та методів геодезичних вимірювань краще скористатися — для навчання комп’ютерними технологіями на тренажерах [4]. Фотограмметричні технології створення карт та планів різного масштабу краще засвоїти на фотограмметричній станції «Дельта», для якої не обов’язково мати окрему лабораторію. Нині професійні питання з геодезії та землеустрою значно якісніше мож­на засвоїти за допомогою спеціальних програмних продуктів, аніж в традиційних лабораторіях.

       І останнє. Час перейти на форми навчання за новим змістом:
       – дистанційну, особливо для заочників;
       – дистанційно-­консультативну — для денної та заочної форм навчання;
       – індивідуальне навчання невеликих груп по кожному предмету навчального плану.

       Для цього кафедри розробляють електронні варіанти завдань, конспекти лекцій та методичні матеріали. Студентам залишається більше часу на консультації, відвідування бібліотеки, а також можливості виконання «певної» роботи (що також важливо для оплати навчання). За цим майбутнє.

ЗАКЛЮЧНА ДУМКА

       Нова спеціальність «Геодезія та землеустрій» та окремі спеціалізації будуть необхідними для багатьох галузей економіки, зокрема, будівельної та аграрної. Відповідальні спеціалізовані кафедри кожного ВНЗ, що готують бакалаврів і магістрів, мають дотримуватися як законодавчих актів, так і керуватися власним досвідом при вирішенні:
       – терміну навчання;
       – необхідності окремих спеціалізацій (або навчати тільки за базовою спеціальністю «Геодезія та землеустрій»;
       – професійно готувати навчальні плани, наповнюючи їх фаховими дисциплінами та необхідними предметами та практиками;
       – брати відповідальність за форми і якість навчання;
       – добитися певних стандартів у підготовці бакалаврів і магістрів.

       Враховуючи, що сьогодні 44 ВНЗ України можуть готувати здобувачів вищої освіти по спеціальності «Геодезія та землеустрій», слід звернути особливу увагу на кадрові вимоги. Основними вимогами, на мою думку, є фаховість і науковість в галузі «Геодезії та землеустрою». На підтвердження цього МОН вже вимагає сформувати електронну базу кадрового забезпечення ліцензіатів по всіх ВНЗ України.

Література

       1. Постанова Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 року № 1187 Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності закладів освіти.

       2. Боровий В.О. Введена нова спеціальність «Геодезія та землеустрій». Проблеми зміни та пропозиції їх раціонального вирішення // «Землевпорядний вісник». — № 1, 2016 р. с. 17-19.

       3. Закон України «Про вищу освіту»: чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 20.01.2015 р.: (офіційний текст). — К: Паливода А.В., 2015 р. — 100 с.

       4. Боровий В.О., Бурачек В.Г. та інші. Оптико-електронний тренажерний пристрій для навчання геодезичним вимірам. Патенти України на винахід № 82750, № 83386, бюл. № 9, 2008 р.

Валентин БОРОВИЙ,
ректор Університету новітніх технологій (м. Київ),
завідуючий кафедрою «Землеустрою та кадастру,
геоінформаційних систем і технологій»,
академік Академії наук Вищої школи по Відділенню наук про Землю,
доктор технічних наук, професор

«Землевпорядний вісник» № 4 2016