Головна

№ 8/2017

   З повним текстом статей
можна ознайомитися в журналі

Умови передплати дивіться тут

У НОМЕРІ

 

Земельні аукціони в Україні

ЩО, ДЕ І ЗА СКІЛЬКИ ПРОДАНО У ЛИПНІ

 

РЕЙТИНГ ОРГАНІЗАТОРІВ АУКЦІОНІВ, ЯКІ 
НЕХТУЮТЬ ВИМОГАМИ ОПРИЛЮДНЕННЯ
РЕЗУЛЬТАТІВ ЗЕМЕЛЬНИХ ТОРГІВ

 

З останніх досліджень

Ольга ХОДАКІВСЬКА

ОРГАНІЧНЕ ВИРОБНИЦТВО: СВІТОВІ
ТЕНДЕНЦІЇ ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ

 

Закон і практика

Алла КАЛЬНІЧЕНКО
ПРИБЕРЕЖНІ ЗАХИСНІ СМУГИ 

ПРИРОДООХОРОННА ТЕРИТОРІЯ
З ОБМЕЖЕНИМ РЕЖИМОМ
ГОСПОДАРСЬКОГО ВИКОРИСТАННЯ

 

Читати далі

 

      «ЗЕМЛЕВПОРЯДНОМУ ВІСНИКУ»     
                               20 РОКІВ!                                    

 

 

       Двадцять років тому – 31 липня 1997-го – Міністерство інформації України за зверненням Державного комітету України по земельних ресурсах зареєструвало бюлетень «Землевпорядний вісник» – перший друкований засіб масової інформації у сфері земельних відносин, а в грудні світ побачив перший його випуск. Від переважно наукового спрямування до здебільшого інформаційно-роз’яснювального, від щоквартального до щомісячного видання, від невеличкого колективу фахівців, які створювали журнал на громадських засадах, до колективу журналістів, юристів, фахівців редакційно-видавничого процесу, що працюють на постійній основі – ось головні віхи шляху, пройденого «Землевпорядним вісником» з часу заснування.

 

       Змінювалися періодичність виходу журналу, його редакційна колегія, оформлення, наповнення, автори, але незмінним залишалося дотримання започаткованих традицій – поєднання на сторінках часопису думок науковців та професіоналів-практиків, застереження читачів від помилок у роботі постійними роз’ясненнями, порадами і підказками не лише на сторінках видання, але й під час виїзних практичних семінарів в областях.

       Вітаємо з двадцятирічним ювілеєм журналу всіх його читачів – науковців, землевпорядників, юристів, працівників землевпорядних організацій, органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, сільгоспвиробників, викладачів та студентів – усіх, хто був і є з нами, а також колишніх і нинішніх членів редакційної колегії, авторів, журналістів – усіх творців землевпорядного часопису, яким небайдужа доля нашого найбільшого національного багатства країни – землі. Попереду в нас ще багато справ! 

 

 

 

                        ОСТАННІ НОВИНИ                            

 

Читати далі

 

                           ПОПЕРЕДЖЕННЯ!                          

            

  ДО УВАГИ УСІХ, ХТО НЕЗАКОННО ЧЕРЕЗ ІНТЕРНЕТ МЕРЕЖУ ВИКОРИСТОВУЄ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПРОДУКТ, СТВОРЕНИЙ РЕДАКЦІЄЮ ЖУРНАЛУ «ЗЕМЛЕВПОРЯДНИЙ ВІСНИК»!

                    

             Вимагаємо негайно зняти посилання на скопійовані у форматі PDF та інший спосіб номери журналу «Землевпорядний вісник». Усі, хто використовує, розмножує та поширює матеріали, що надруковані у цьому виданні, без погодження з редакцією порушують Закон України «Про авторське право і суміжні права».

             Якщо кожен з випадків самовільного розпорядження матеріалами, надрукованими у цьому друкованому засобі масової інформації не буде погоджений з редакцією, змушені будемо звернутися до суду з позовами про незаконне використання інтелектуальної власності.

         

 

З ОПУБЛІКОВАНОГО В ЖУРНАЛІ

 

«ЦЮ ЗЕМЛЮ МИ ПОЗИЧИЛИ
У НАШИХ ДІТЕЙ,
ОНУКІВ І ПРАВНУКІВ»

 

      «Якби з’явився проект повністю знищити українську естраду, а я як фермер мав Ваш рівень популярності, то автори такого проекту вибрали б мене для популяризації їх злого задуму. І тоді я, фермер, далекий від цієї галузі культури, доводив би своїм співвітчизникам необхідність позбутися української естради і української пісні. Хвалити Бога, такого проекту немає, а проект відібрати в українців землю — є. Групи людей, які кинули оком на вироблену українську землю, є дуже багатими людьми, і хитрими. Вони розуміють хиткість своєї аргументації (точніше, добре розуміють її облудність) і намагаються полонити людей емоціями. Для цього вони залучають відомих людей: співака С. Вакарчука, журналіста М. Вересня та інших.

       … Достатньо ВР України прийняти закон про продаж землі, і зайве буде, п. Святославе, закликати не здаватись без бою. Українці, приспані «злими людьми» і їх помічниками, добровільно продадуть землю, і бою як такого просто не буде».

       Цей відкритий лист до Святослава Вакарчука та Миколи Вересня кілька днів поспіль тиражували та цитували десятки вітчизняних інтернет­видань. Написав його Кузьма МАТВІЮК, громадський діяч, фермер. І колишній в’язень мордовського табору суворого режиму, куди 1972 року вироком закритого суду отримав «чотирирічне», як він сам гірко жартує, «направлення на кріпкий чай». За систематичну ворожу агітацію, виготовлення, зберігання й розповсюдження антирадянських документів «самвидаву», — так написано в тогочасному секретному донесенні КДБ керівництву ЦК КПУ. «Чаював» Кузьма Іванович за колючим дротом разом з В’ячеславом Чорноволом і Василем Стусом.

      Ми стелефонувалися з Кузьмою Матвіюком, домовилися про інтерв’ю, як тільки нагода покличе його з Хмельницького до Києва. На щастя, вона не забарилася. Стрілися у Шевченковому парку, потиснули руки наче добрі знайомі, тут­таки запаслися кавою, «окупували» лавицю, і розмова потекла невимушено, як мовиться, на одній хвилі.

читати далі

 

ЯК ІНОЗЕМЦЮ ПРИДБАТИ ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК ТА ПРИСАДИБНУ ДІЛЯНКУ,
ЯКА СКЛАДАЄТЬСЯ З ДВОХ — З ЦІЛЬОВИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ ДЛЯ ОЖБ ТА ОСГ?
       

         Статтею 81 ЗКУ встановлено, що іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів,
а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів,
на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. 

читати далі
Червень, 2017 |

ЦІКАВО ЗНАТИ

СКАРБИ ЗЕМЛІ КИЇВСЬКОЇ, або СЮРПРИЗИ,
ВИЯВЛЕНІ 
ПІД ЧАС ЗЕМЛЕВПОРЯДНИХ РОБІТ   

   

     В кінці ХVІІІ століття Київ поділявся на 4 адміністративні частини: Печерськ, Верхнє місто, Поділ та Плоска слобода (місцевість між сучасним Житнім ринком та Куренівкою). У 1­й половині XIX ст. до складу міста були включені села Куренівка, Пріорка та ін. Тоді ж почала виділятися головна вулиця Хрещатик. Завдяки швидкій забудові міста незабаром виділилися ще дві його частини — Палацова (Липки) і Либідська (Новобудови). У 1811 р. сталася катастрофічна пожежа на Подолі, де розміщувалося 2/3 будинків міста, тому наступного 1812 р. був затверджений новий план забудови Подолу, в основу якого було покладено проект архітектора В.І. Гесте. Цей план передбачав ліквідацію радіальної системи розташування вулиць і прокладку взаємно пересічних прямих вулиць. Відповідно до затвердженого 7 (19) січня 1834 р. спеціального положення Київ мав забудовуватися кам’яними будинками, а замість звивистих та вузьких вулиць прокладалися прямі та широкі. Генеральний план забудови Києва, складений в 1837 році під керівництвом архітектора В.І. Беретті, передбачав об’єднання Печерська, Подолу і Верхнього міста в єдине ціле. 

читати далі