ЯК ЗНИЩИТИ «КОРУПЦІЙНУ ГІДРУ»?

       Вдруге за останні два роки асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» провела дослідження рівня корумпованості в державних органах, що мають відношення до сільського господарства. Результати, оприлюднені під час круглого столу, мало­втішні, хоча й упродовж року маємо нехай символічний, але загальний поступ: індекс корумпованості зменшився з 47 до 46 пунктів.

       Цей показник виводять за даними опитувань агропідприємств різних потужностей і форм власності. Як стверджує Тарас ВИСОЦЬКИЙ, генеральний директор асоціації, цього року респондентами стали 230 аграрних господарств по всій Україні, окрім Криму та окупованих районів Донбасу. Ситуація оцінювалася за стобальною системою — в міру наростання корупційного тиску. Іншими словами, показник індексу корумпованості мав би коливатися від ідеальної цифри 0 до жахливих і безпросвітних 100.

       Відтак, запевняють ініціатори опитування, за цим показником у першій п’ятірці Держгеокадастр, «недореформована» Державтоінспекція, Державна фіскальна служба, Держекоінспекція та обленерго.

       Серед головних нарікань сільгосптоваровиробників на діяльність, зокрема, Держгеокадастру — непрозора процедура отримання довідок про нормативно­грошову оцінку землі. Додало олії до вогню і зволікання з обіцяним переданням земель держвласності щонайменше у розпорядження місцевих громад.

       Утім Василь ІГОНІН, радник адвокатського об’єднання «Василь Кисіль і Партнери», не такий категоричний в оцінках. На його думку, в діяльності Держгеокадастру помітні позитивні зрушення.
Як приклад правник навів те, що нарешті ліквідовано цілковиту монополію Державної реєстраційної служби, зокрема в частині реєстрації прав оренди земельних ділянок.

       — Ще донедавна весь бізнес був практично залежним від цієї служби. Тепер ці повноваження отримали можливість реалізовувати нотаріуси, утворивши певний конкурентний ринок. І це повинно поширюватися, суттєво спрощуючи життя людям.

       Як стверджує правник, опитування, проведені нещодавно його адвокатським об’єднанням серед численних клієнтів, суб’єктів господарювання, засвідчило: бізнес позитивно сприймає наслідки двох реформ: дерегуляції і створення патрульної поліції. А найбільше нарікає на Державну фіскальну службу — «через непрозорість і незрозумілість процедур, які унеможливлюють перспективне планування і передбачення ризиків».

       Проте земельна сфера продовжує бути вельми врожайним на різні корупційні оборудки полем, зауважує правник. І посилається на недавнє дослідження Transparency International Україна та сайту новин про судові спори «Перша інстанція». Серед 12 найбільших хабарів, про які у ньому йдеться,
5 пов’язані з виділенням земельних ділянок.

       — Це стало такою собі «бюджетоутворюючою галуззю» нашої корупції, — наголошує Василь Ігонін. — Суми хабарів справді величезні: 1,4 млн гривень, 1,1 мільйона… Але найстрашніше, про що свідчить це дослідження, — тільки 19 відсотків справ, які потрапляють до судів, завершуються ув’язненням. Тому недостатньо мати серйозні санкції, якщо хочемо результативно боротися з корупцією. З криміналістичної точки зору має обов’язково бути невідворотність покарання. Бо ті нещасні 19 відсотків — це справи, які дійшли до суду. А скільки їх поховано правоохоронною системою, скільки залагоджено «полюбовно»? Це надзвичайно велика проблема. Можна проводити дуже прогресивні дерегулятивні реформи, покращувати ефективність роботи органів в аграрному секторі чи у сфері земельних відносин, та є такі аспекти, де ми повністю залежні від загальної ситуації в країні. У цьому плані, на превеликий жаль, доступ до істинного право­суддя, м’яко кажучи, не є нині нашою найсильнішою стороною.

       Занепокоєння українського експерта поділяє Фолькер ЗАССЕ, керівник проекту «Німецько­український агрополітичний діалог». Фахівці проекту, взявши на озброєння німецьку методику щомісячної загальної оцінки економіки, нещодавно провели третю хвилю опитування українських агровиробників — близько 400 підприємств різних форм власності.

       — Це оцінка інвестиційної привабливості країни на основі суб’єктивного оцінювання підприємців, — пояснює пан Зассе.

       — Ставиться лише десять запитань: оцінка загальнополітичної, загальноекономічної ситуації, відчуття впевненості з токи зору підтримки держави. І оцінка прогнозування змін через рік. На базі відповідей підраховуються різноманітні індекси та показники.

       Цьогорічні дослідження свідчать, що ситуація проти минулого року погіршилася. У лютому 2016 року бізнес­індекс агросектору знизився проти листопада 2015­го на 6,3 пункту. Погіршився і показник бізнес­клімату — особливо у західних та південних областях. Агрохолдинги та середні господарства оцінюють ситуацію більш­менш позитивно, зате фермери та індивідуальні господарі — дуже критично. Серед причин, які негативно впливають на оцінку респондентів, — незадоволення розміром земельного банку.

       — Загальна політика дуже суттєво впливає на розвиток аграрного сектору, — стверджує німецький експерт. — Корупція — це біда, яку треба викорінювати не локально, а на загальнополітичному рівні. Тоді буде легше залучати інвесторів — і для розвитку аграрного сектору зокрема.

      Як запевнив Фолькер Зассе, в Німеччині результати таких до­сліджень істотно формують суспільну думку. Ними широко послуговується влада, щоб знати, де потрібно фокусувати наміри і прагнення, куди спрямувати зусилля, де змінити політику, аби досягти найбажаніших результатів.

      — Сподіваюся, що і в Україні ці результати сприйматимуться владою не як чиста критика, а як підтримка, як допомогає в розкритті вузьких місць і болючих вузлів, — підсумував експерт.

       І українські, і зарубіжні фахівці, які досліджують причини корупції у наших владних структурах, сходяться на думці, що це лихо неможливо побороти лише ентузіазмом оновленого кадрового потенціалу. Себто фахівців, які прийшли радикально оздоровлювати державну службу на хвилі Революції Гідності як волонтери і нині трудяться за мізерну платню.

       — Коли зарплата чиновників 3­5 тисяч гривень, та й то не всіх, то виникає питання: якщо це фахівець, який прийшов із приватного сектору, де отримував декілька тисяч доларів, то як йому працювати? — аж геть не риторично допитується Василь Ігонін. — Отримувати додаткову винагороду? Від кого, а головне, за які послуги? Навіть якщо ці рекрутовані з бізнесу держслужбовці якийсь час попрацюють на волонтерських засадах, все одно рано чи пізно у них закінчаться їхні заощадження.
І коли вони зрештою звільняться, то за законом про запобігання корупції упродовж цілого року
не матимуть права влаштуватися в будь­які приватні фірми, які «входили до сфери їхніх інтересів».
Отже, людина потрапляє в правову пастку. Тому справедлива винагорода — це дуже важливий елемент боротьби з корупцією. Без цього не зможемо і кроку вперед ступити.

       Як стверджує Тарас Висоцький, на гідну зарплату чиновникам треба не більше 10 млрд гривень на рік.

       — Для бюджету у 560 мільярдів — це, вважаю, невелика проблема. Це питання політичної волі і бажання щось змінити.

*    *    *

       Не відаю, жартома чи всерйоз один літератор колись залишив світові афоризм: «Того, хто хоча б що­небудь вартує, доволі важко купити», але після того, як свого часу наших «служителів Феміди» пробували одвертати від спокуси неправедної наживи відчутними прибавками зарплат, і побачивши разом з усім миром, що з того вийшло, — мало вірю, що саме такий спосіб чудодійно зцілить чиновників од пандемії «синдрому липких рук». А от у необхідність незворотності суворого покарання за корупцію — незважаючи на чини, ранги, силу владних повноважень і всяку іншу недоторканність, — вірю непорушно. Отож, якби поєднати ці два способи знищення корупційної гідри: медяником і гарапником. І то так, щоб, справді, невважаючи на осіб.

       Отоді побачимо чудодійне зцілення. Швидке, повсюдне. І, може, навіть — раз­назавжди.

Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ

«Землевпорядний вісник» № 6 2016