КРОК ДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ

травень, 2017

ЯК ВРЯТУВАТИ ЛІСОСМУГИ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ ПОЛЕ

ОБЛАСНА РАДА ПРОГОЛОСУВАЛА
ЗА МОРАТОРІЙ 
НА ВИРУБКУ ЛІСІВ І
ЗЕЛЕНИХ ПОСАДОК НА ДНІПРОПЕТРОВЩИНІ

Про вирубку українських лісів останнім часом немало сказано, написано і знято. Колись густі зелені масиви тепер неабияк облисіли. Від випилювання дерев страждають навіть заповідні та рекреаційні зони, руйнується унікальна екосистема. Летять тріски й від невеликих посадок, що захищають поля. Питання збереження полезахисних лісосмуг у нашому журналі порушувалося не раз. Але минають роки, а вони здебільшого лишаються занедбаними, і господаря для них, схоже, не шукають. 24 березня на сесії Дніпропетровської обласної ради вирішили тимчасово — на період до 1 квітня 2018 року — заборонити вирубку дерев у лісах та лісових масивах області, а також провести організаційну роботу щодо збереження полезахисних лісосмуг. Про причини такого рішення неважко здогадатися. Нас більше цікавило — що має змінитися за рік і які заходи вживатимуть для цього в області. За відповідями на запитання ми звернулися до заступника голови Дніпропетровської обласної ради по виконавчому апарату — начальника управління з питань використання природних ресурсів Антона КУМАНОВСЬКОГО.

       — Це комплексна проблема,— каже він, — яка не вирішувалася роками. А особливо загострилася після того, як подорожчав газ і деревина стала цінною сировиною не лише для меблевої та паперової промисловості, а й для виготовлення пелетів, що використовуються для опалення будинків. В останні роки побільшало незаконних вирубок у лісових господарствах. І не тільки в нашій області. Нас ще рятує те, що північні райони розташовані у лісостеповій зоні, де є ліси, які відновлюються природним шляхом. А у південних сусідів — на Херсонщині, Запоріжжі — й цього немає.

       Але дніпропетровські ліси на 90 відсотків — рукотворні! Запитую голову державного лісового та мисливського господарства області, скільки в цьому році планується посадити дерев. А він відповідає: «Нуль! Коштів нема навіть на зарплату». Лісгоспи мають статус державного підприємства, і хтось нагорі вирішив, що вони мають самі заробляти і на оплату праці, і на техніку, і на паливно­мастильні матеріали, і на заліснення території. Ось чому вагони з кругляком безперебійно прямують за кордон. Але у нас немає ділової деревини, на якій заробляють лісові господарства західних областей. Тому рубають і пиляють, що під руку потрапить, маскуючи це санітарними вирубками. З одного боку, їх можна зрозуміти — цього року державні лісові господарства не отримали жодної копійки. Минулий рік ще сяк­так пережили: Держлісагентство перерозподілило кошти, і багаті лісові підприємства західної та центральної частини України надали донорську допомогу лісгоспам з південних областей. Натомість наша область поділилася з донорами паливно­мастильними матеріалами. Але вже тоді попередили: надалі фінансування не чекайте! На Херсонщині розмовляв недавно з тамтешніми колегами, уже ні лісів, ні лісгоспів не залишилося.

     Від обласної ради ми направили до Кабінету Міністрів і Державного лісового агентства свої пропозиції для виходу із ситуації: або відновлюйте фінансування (у масштабах країни воно невелике — мова про 50 — 100 млн грн на рік, якщо зовсім не рубати ліс, а тільки доглядати за ним, висаджувати нові дерева), і це допоможе зберегти 100 тисяч гектарів зелених масивів на Дніпропетровщині. Або передайте лісові господарства у комунальну власність, що дозволить направити на підтримку галузі кошти обласного бюджету. До речі, в інших областях є комунальні ліси. Це вдалося зробити там, де за радянських часів були лісові колгоспи. Так що приклад такого господарювання маємо.

       Однак Дніпропетровщина — не той регіон, де взагалі можна заробляти на лісах. Для нашої області найкраще було б їм усім, або хоча би значній частині, надати статус заповідників національного чи місцевого значення, перетворити на заказники, регіональні ландшафтні парки, де суцільні санітарні вирубки заборонені. Інакше через кілька років тут нічим буде дихати — маємо пограничні п’ять відсотків залісненої території. До того ж, за останні десять років лісистість в області зменшилася майже на один відсоток.

      Але якщо за ліси ще є з кого спитати, то полезахисні смуги «висять у повітрі». Вони загубилися у процесі розпаювання: їх залишили у землях запасу, тобто у державній власності, і нікому не доручили ними опікуватися.

— Антоне Вікторовичу, але рішення обласної ради щодо припинення вирубки лісів і збереження лісосмуг носить рекомендаційний характер. Чи можна сподіватися, що його виконуватимуть?

       — Обласна рада не може зобов’язати, бо це землі державної власності, а ми розпоряджаємося лише землями комунальної власності. Однак це перший крок до вирішення проблеми. Так, ми рекомендуємо органам місцевого самоврядування, місцевим органам влади провести організаційну роботу щодо закріплення лісових смуг за землекористувачами і землевласниками, угіддя яких межують з ними. Обласному управлінню лісового та мисливського господарства рекомендуємо тимчасово припинити вирубки, у тому числі вибірково­санітарні, суцільні санітарні, лісовідновні, рубки реконструкції та інші на території лісових господарств. Обласній державній адміністрації рекомендуємо припинити на рік — до 1 квітня 2018 року — погодження санітарних вирубок та видачу будь­яких дозвільних документів, що надають право на здійснення суцільної вирубки лісів та заготівлю деревини. Таким чином привертаємо увагу до цієї проблеми і демонструємо свою готовність її вирішувати. Більше того, будемо використовувати усі доступні нам засоби впливу на керівників лісових господарств, на органи місцевого самоврядування і на аграріїв, які мають бути зацікавлені у вирішенні цієї проблеми. Із представниками лісгоспів і заповідників уже провели нараду, на якій заявили про свою чітку позицію відстоювати інтереси громади.

       До речі, це рішення обласної ради ініціювала фракція Радикальної партії за численними зверненнями громадян. І підтримали його депутати усіх фракцій.

— Під час підготовки документа ви аналізували ситуацію? Яка вона на сьогодні?

       — А нічого аналізувати, бо ніхто не веде облік лісосмуг — на проведення інвентаризації потрібні кошти. Але варто проїхати сільськими районами, я часто це роблю, і на власні очі бачиш знищені або понівечені лісопосадки. Їх знищують по всій області, але найбільше це впадає в око у південних районах, де немає лісів. У лісосмугах пасуться ділки з міста, які шукають дармову сировину, там розживаються дровами жителі навколишніх сіл.

— А що має статися за рік запропонованого обласною радою «мораторію»?

       — Насамперед ми сподіваємося, що за цей час Верховна Рада прийме таки закон про надання повноважень органам місцевого самоврядування розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів. І друге: що в області завершиться формування об’єднаних територіальних громад (ОТГ), які будуть повноправними господарями на своїй території. Найкраще піклуватися про збереження лісосмуг будуть землевласник чи орендар, чиї поля ця посадка захищає від суховіїв і на яких затримує вологу, та голова об’єднаної громади, на території якої ці поля знаходяться.

       Коли земля під лісопосадками перейде у комунальну власність, їх необхідно інвентаризувати. Для догляду за ними, очевидно, потрібно буде створити комунальне підприємство, яке б обслуговувало кілька сусідніх ОТГ. В об’єднаних громад на це знайдуться кошти, і обласний бюджет допоможе. Але ми не будемо просто чекати. Працюватимемо з об’єднаними громадами, які вже є. Допомагатимемо їм наводити порядок на своїй території.

       П’ять років тому, готуючи матеріал на цю тему («Полезахисні лісосмуги самі потребують захисту», «Землевпорядний вісник», №9, 2012 р.), у Головному управлінні Держкомзему ми отримали інформацію про загальну площу полезахисних посадок на Дніпропетровщині. Вона становила 43 тисячі гектарів, з яких 39 тисяч — на землях запасу.

       Нині у Головному управлінні Держгеокадастру повідомили: стару звітність уже скасували, а нову ще не запровадили, тому останні дані датовані 1 січня 2016 року. У них мало що змінилося. На обліку все ті ж 43 тисячі га, з них 37,8 тисячі (трохи менше) — на землях запасу. Невелика частина посадок на землях державної власності відійшла разом із наділами, які останнім часом отримують у приватну власність учасники АТО.

       Але не можна напевне сказати, скільки насправді полезахисних лісосмуг у наявності, в якому вони стані — вирубані чи порослі чагарниками, бо звітність ця не прив’язана до натури. Потрібна інвентаризація. На державному рівні про неї поки що й не згадують, бо є нагальніші потреби: от, наприклад, виявити земельні ділянки, які обробляються і комусь приносять прибуток, але за які не сплачується податків, бо документально вони не оформлені.

       На ці цілі — інвентаризацію і догляд за полезахисними лісосмугами — можна було б спрямувати кошти, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва. Але більшість із тих 109 млн гривень знаходяться на спеціальних рахунках у сільських і селищних радах. Вони їх і потратити толком не можуть, бо це кошти цільового призначення — на освоєння земель для сільськогосподарських та лісогосподарських потреб, поліпшення сільськогосподарських угідь, охорону земель. І не зацікавлені витрачати на облаштування території за межами населених пунктів, бо це не в їхній компетенції.

       Виходить, що тільки з прийняттям закону про надання місцевим радам права розпоряджатися землями за межами населених пунктів можна змінити ситуацію. Тим паче, що об’єднані територіальні громади набирають сили, набувають більших можливостей, зміцнюються матеріально і фінансово.

Тетяна КОЛЯДИНСЬКА
Дніпропетровська область

ДО РЕЧІ
  • Лісосмуги затримують сніг, зберігають вологу, запобігають ерозії ґрунтів, вгамовують вітер та стримують пилові бурі.
  • На полях, які захищені лісосмугами, швидкість вітру знижується на 20­30%, вологість повітря збільшується на 3­5%, удвічі знижується непродуктивне випаровування вологи.
  • Врожаї на полях серед лісових смуг на 20­25% вищі, ніж на ділянках у відкритому степу.
  • Один гектар лісосмуги захищає 20­30 гектарів ріллі.
  • В умовах високої розораності земель лісосмуги є притулком для багатьох видів тварин.
  • Лісосмуги стримують рознесення вітром отрутохімікатів, якими обробляють поля. 
"Землевпорядний вісник" № 5 2017